Feeds:
Записи
Коментарі

Bсенародний мазохiзм.

Hароднi обранцi не народ? Це такий самий народ, як i гопники чи iнтелiгенти, злодiї чи прокурори, мешканцi Галичини чи Донбасу, прихильники Юща, Янука, Тимохи … Це все – народ. От з цього народу виходять бiзнесмени i полiтики, лiкарi, вчителi i журналiсти, робiтники i селяни …, люди, котрi подають себе, як кандидати до парламенту, в президенти, мери, депутати мiських рад i т.п.. Народ i народжує владу на виборах, свою владу, ту, котру вiн власне i хоче обрати. Кожен, хто приймає участь у виборах вибирає владу незалежно вiд того, як вiн голосує. От i має народ свою владу, котра чiтко вiдображає власне народ iз його тупiстю, хамством, безкультур'ям, алкоголiзмом, смiттям, недолугiстю, хуями i факами на обiсьцяних стiнах у дворах i пiд'їздах. I цей народ потiм обурюється, що його обранцi чомусь не виглядають на цивiлiзованих полiтикiв але коли приходять вибори, то народ знову приводить тих же обранцiв до тiєї ж влади. I назва цьому процесу – всенародний мазохiзм.

Росiйська дитяча готика.

Прикольний приспiв. 🙂

High Park

Ангелу зірвали крила.

Учора, тримаючи за плечі це двокриле чисте створіння, ангелу зірвали крила. Остання надія-первісток стояла, дивлячись за небокрай, біля входу в наступне життя. Вона, на жаль, скорилася, не зуміла зостатись тут, а натомість полетіла в оригінальний, невигаданий, справжній рай – туди, куди діти найчастіше показують пальчиками і питають в матері про глибоку синю безодню, тобто на небо. То був останній плід заради якого вартувало жити, куйовдити думки щоразу, коли побачиш іграшку, чи пісок. Вірьовка висіла глибоко із неба до землі, по ній повинна була піднятись єдина душа, що пахла водночас весною та фіалками, але з рани повільно текла свіжа кров. Потік також ніхто не зупинить, бо це була невизнаність, прозорість, яка ненадовго затримується на Землі. Легка, мов пір'їна, заплямована лише чистотою. І створена для того, щоб померти, але не так, як усі ми, а значно швидше.

Тиждень тому, у лоні, дівчинка не могла терпіти жорсткого диму, який хто зна звідки з'явився. Щоразу, коли нікотин потрапляв у кров, мале створіннячко намагалось закритись ручками, задихалась із питаннями: “Чому спочатку тут було так тепло і затишно, а тепер туман? Нічого… Коли звідси вийду, все розкажу мамі. Все…Як люблю її. Але передусім запитаю звідки дим. Я вже уявляю, як вона триматиме мене за руку. Моя найкраща матуся”. Так повторювалось щодня, щомиті, щогодини, коли Євгенія палила. Присівши на сходах, вона неодноразово задумувалась, проте закінчувалось цигарками…

“Сьогодні просто чудовий день! Ще ні разу я не помітила дивного туману. Напевне, про мене мама піклується, яка ж вона хороша. Неодмінно скажу це їй”. Дівчинка навіть не передбачала, що на неї чекає згодом. Схлипуючи щастям, усвідомлювала спокій. Та не розуміла, що скоро у неї його заберуть, як витончене срібло, і як найдорожче, що може бути…

Євгенія вже лежала на операційному столі. Затьмарені думки про те, що в ній ніхто більше не житиме, пригнічували її, та було уже пізно. Своє щастя, чи, чесно кажучи, нещастя, вона зрозуміла вві сні. А коли прокинулась, побачила тривожні лиця лікарів і щось закривавлене, що вже лежало у смітнику. Євгенія плакала протягом цілого дня.

Учора, тримаючи за плечі це двокриле чисте створіння, ангелу зірвали крила.. І сьогодні це не міф…а реальність.

Альбрехт Альтдорфер (ок. 1480-1538) – очень хороший немецкий художник. Местами подражал своему тезке Дюреру, но совершенно самобытен. Самое выдающееся его произведение – “Битва Александра” (1529) – предлагается сегодня к жаблению.
http://tema.livejournal.com/168225.html?thread=64880929#t64880929

Немирич (nemyrych,ок. 1976…) – очень хороший украинский художник.Местами подражал своему тезке Альбрехту Альтдорферу, но совершенно самобытен. Одно из выдающееся его произведений – “Битва Виктора” (2004) – предлагается сегодня к жаблению.

If Saakashvili had not fallen into Putin’s trap this time, something else would have eventually sparked the conflict.

http://maidanua.org/static/news/2007/1218482205.html
Газета “Вашинґтон пост” опублікувала статтю свого оглядача Роберта Кагана про події в Грузії. Каган вважає, що майбутні історики вважатимуть 8 серпня 2008 року важливішою датою від падіння Берлінської стіни.

А щодо дискусій у Вашинґтоні та Брюселі про помилки грузинського президента, то він пише:
“Найбільшою помилкою Саакашвілі було те, що він став президентом малої, переважно демократичної і прозахідної нації. А щодо помилок, то якби він не потрапив у пастку Путіна цього разу, трапилась би інша нагода, щось інше запалило б конфлікт”….” Війна проти Грузії є частиною великої стратегії Путіна…”” Це не відповідь на Косово – це путінська відповідь “кольоровим революціям” в Грузії та Україні…”
http://maidanua.org/static/news/2007/1218482205.html
Повний текст статті тут:
http://www.washingtonpost.com/wp-dyn/content/article/2008/08/10/AR2008081001871.html?wpisrc=newsletter&wpisrc=newsletter&wpisrc=newsletter

Подiї в Грузiї показують, що нi у грузинiв, нi у американцiв нiякого плану по захисту Грузiї вiд росiйської армiї немає i не було в принципi. З iншого боку, Росiя все гарно спланувала i її план зараз в дiї.
1. Використовуючи своїх агентiв у керiвництвi Грузiї i у вiйськовому вiдомствi спровокувати Грузiю на загострення в Осетiї.
2. Зачекати деякий час, поки грузини виб’ютуь осетинцiв.
3. Ввести в дiю план по вiйськовому захопленю Грузiї.

Свiтова спiльнота не готова захистити нi Грузiю, нi будь яку iншу країну, що знаходиться поза НАТО. Дивно, що дехто сподiвався на вiйськову пiдтримку Грузiї зi сторони Америки. США НIКОЛИ добровiльно не пiдуть на вiйськовий конфлiкт з Росiєю. Ситуацiя навколо Грузiї це гарний урок Українi i тим, хто ще надiється на “свiтове спiвтовариство”, половина якого просякнута гебешною агентурою, а iнша половина попросту боїться. США разом з Грузiєю у даний час в повнiй дупi.